Корисні поради педагогам

 

 

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, «психічне здоров’я — це стан благополуччя, за якого людина може реалізувати власний потенціал, упоратися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно працювати, а також вносити вклад у життя суспільства».

Проблемі збереження психічного здоров’я приділяли увагу багато науковців та дослідників. Одним з них був американський психолог Гордон Олпорт Уіллард.

Гордон Олпорт створив адекватний опис здорової особистості, яку він називав «зрілою особистістю». Олпорт вважав, що визрівання людини — це безперервний процес становлення, який триває все життя. Він бачив суттєву різницю між зрілою особистістю і незрілою, або невротичною особистістю. Поведінка зрілих суб’єктів функціонально автономна та мотивована усвідомленими процесами. Навпаки, поведінка незрілих особистостей переважно спрямована неусвідомленими мотивами, які коріняться в дитинстві.

Олпорт вважав, що для психологічно зрілої людини характерні шість ознак.

1. Зріла особистість має широкі межі «Я». Зріла людина може поглянути на себе «зі сторони». Вона бере активну участь у соціальних, трудових, сімейних стосунках, має хобі, цікавиться багатьма питаннями, які вважає значимими. За Олпортом, любов до себе — це обов’язковий фактор у житті кожного, але він не обов’язково має бути визначальним у його житті.

2. Зріла особистість здатна до теплих соціальних стосунків. Існує два різновиди теплих міжособистісних взаємин, які підпадають під цю категорію: дружня близькість та співчуття. Дружній аспект проявляється у здатності людини виказувати глибоку любов до сім’ї та близьких друзів, не затьмарену егоїстичними почуттями або ревнощами. Співчуття виражається у здатності людини бути терплячою до відмінностей (у цінностях або установках) між собою та іншими, що дозволяє їй демонструвати глибоку повагу до інших та визнання їх позицій, а також спільність з усіма людьми.

3. Зріла особистість демонструє емоційну свободу та самоприйняття. Дорослі люди мають позитивне уявлення про самих себе та, таким чином, здатні терпляче ставитися як до явищ, які дратують або розчаровують, так і до власних недоліків, не озлоблюючись внутрішньо. Вони вміють також справлятись зі власними емоційними станами (наприклад, пригніченістю, почуттям гніву або провини), таким чином, це не заважає благополуччю оточення. Наприклад, якщо у них поганий день, вони не зривають зло на першому зустрічному. І більш того, висловлюючи свої думки та почуття, вони рахуються з тим, як це позначиться на їхньому оточенні.

4. Зріла людина демонструє реалістичне сприйняття, досвід та устремління. Психічно здорові люди бачать речі такими, які вони є, а не такими, якими б хотіли їх бачити. Вони мають здорове відчуття реальності: вони не сприймають її викривлено, не пересмикують факти в угоду своїй фантазії та потребам. Більш того, здорові люди мають відповідну кваліфікацію та пізнання у своїй сфері діяльності. Вони можуть відсувати тимчасово на задній план свої особисті бажання та імпульси до тих пір, поки не закінчиться важлива справа. Щоб передати сенс цього аспекту зрілості, Олпорт цитує відомого нейрохірурга Гарвея Кушинга: «Єдиний спосіб продовжити життя — це мати перед собою задачу, яку обов’язково необхідно виконати». Таким чином, дорослі люди сприймають інших людей, об’єкти та ситуації такими, які вони є насправді; у них достатньо досвіду та вміння, щоб мати справу з реальністю; вони прагнуть до досягнення особисто значимих та реалістичних цілей.

5. Зріла особистість демонструє здатність до самопізнання та почуття гумору. Сократ відзначав, що для того, щоб жити повноцінним життям, існує одне правило: «Знати самого себе». Олпорт назвав його «самооб’єктивністю». Він мав на увазі, що у зрілих людей є чітке уявлення про свої власні сильні сторони та слабкості. Важливою складовою самопізнання є гумор, який перешкоджає самовозвеличенню. Він дозволяє людям бачити та приймати вкрай абсурдні аспекти власних та чужих життєвих ситуацій. Гумор, яким його бачив Олпорт, — це здатність посміятися над найбільш дорогим (включаючи власну персону), але все ж продовжувати цінувати його.

6. Зрілій особистості притаманна цілісна життєва філософія. Вона здатна бачити цілісну картину завдяки ясному, систематичному та послідовному виділенню найбільш значимого у власному житті. Олпорт вважав, що не обов’язково бути Аристотелем і намагатися сформулювати інтелектуальну теорію сенсу життя. Замість цього людині необхідна система цінностей, яка містить головну мету або тему, яка і робить її життя значимим. У різних людей можуть формуватися різні цінності, навколо яких буде ціле направлено вибудовуватись їхнє життя. Вони можуть прагнути до істини, благополуччя або чогось іншого — на думку Олпорта, найкращої мети не існує. Його точка зору полягає в тому, що доросла особистість має певний сталий набір цінностей, які і слугують з’єднувальною основою її життя. Ця основа дає певну різновидність головної ціннісної орієнтації, яка надає значимість та зміст практично всьому, що робить людина.

Поради щодо збереження психічного здоров’я

Для цього варто пам’ятати:

• скільки б не було у вас неприємностей, намагайтеся позбавитися від тяжких думок, переключити увагу на інші клопоти;
• будьте розумні і тактовні — не перетворюйте свою неприємність у «світову катастрофу»;
• близькі люди завжди знайдуть можливість висловити вам своє співчуття та допомогу. Що б не трапилось у житті, пам’ятайте, життя триває!

Для того, щоб уникнути гніву:

• не доводьте себе до гніву. Гніваючись — зупиніться, згадайте: «Гнів — зброя для слабких»;
• переосмисліть ситуацію, яка призвела до гніву, і ви самі побачите, що ваша провина також є;
• спалахи гніву ніколи не принесуть полегшення, але завжди тягнуть за собою нові неприємності;
• знайдіть інші методи розвантаження: фізичні, релаксаційні…

• Впертість свідчить про незрілість особистості;
• вмійте уважно вислухати свого опонента, не вважайте лише свій погляд абсолютно правильним;
• всі погляди відносні, в кожному є частка правди;
• розумні вчинки не лише корисні для справи, але й викликають повагу в оточення.

• Не вимагайте від інших того, на що самі нездатні;
• не чекайте від інших того, чого не можете дати самі;
• завищені вимоги завжди дратують, у всьому має бути міра;
• не прагніть переробити всіх під себе, сприймайте людей такими, які вони є.

• Не думайте, що ви кращі або гірші за інших, оцінюйте себе реально, достойно, не принижуйте себе та інших;
• не можна бути досконалим у всьому;
• наші можливості і таланти значні та різноманітні, саме у їхній різноманітності цінність людей;
• вивчайте свої можливості і робіть те, до чого у вас є хист, решту — в міру своїх можливостей, але завжди добросовісно.

• Не залишайтесь наодинці зі своїми неприємностями, горем;
• горем, як і щастям, необхідно ділитися з людьми, це полегшить душу і посилить радість;
• знайдіть людину, здатну зрозуміти вас і полегшити ваше горе;
• доброзичливих і розсудливих людей достатньо і вони здатні розділити ваше горе і радість;
• будьте співчутливими, добрими, людяними, милосердними і мудрими.

Одним із чинників, що впливають на психічне здоров’я, є стресові ситуації.

До вашої уваги різноманітні сучасні психологічні техніки профілактики стресових і психосоматичних розладів, які можна використовувати як для самодопомоги, так і в роботі з людьми, що перебувають в емоційно неблагополучному стані. Усі ці техніки є ефективними лише для певної групи людей: не буває прийомів ефективних для всіх. Одній людині легше нормалізувати свій психологічний стан через розслаблення м’язів, іншій — через рухову активність; хтось краще використовує можливості уяви, а хтось абстрактно-логічне мислення. Тому спробувати можна всі техніки, а застосовувати варто лише ті з них, які ефективні саме для вас.

Викид у кров спеціальних гормонів (глюкокортикоїдів) підвищує тонус м’язів, збільшує кількість глюкози в крові, зменшує потяг до сну. Але така мобілізація організму відбувається за принципом «боротися — зараз, лікуватися — пізніше», тому ті самі гормони, що мобілізують організм на боротьбу, паралізують ті функції організму, які не є життєвонеобхідними в період стресу: страждає, насамперед, імунна система, порушуються процеси регенерації тканин, блокується вироблення статевих гормонів та гормонів росту тощо.

Часте або тривале перебування людини в стресовому стані призводить до виснаження, розвитку типових психосоматичних розладів.

Патогенний вплив надмірного стресу на здоров’я людини відбувається за такими трьома основними напрямами:

1. Розлади опорно-рухового апарату. Постійне напруження м’язів призводить до порушення іннервації тканин, внаслідок чого розвиваються запалення в м’язах, зв’язках, суглобах і людина може відчувати болі в спині, шиї, плечах, головний біль через порушення кровопостачання мозку.

2. Порушення обміну речовин. Підвищене вироблення глюкози порушує регуляцію обміну речовин: у людей може зникати або зростати потреба в їжі, виникати надмірний потяг до солодкого, хтось може набирати вагу, навіть якщо не переїдає, а хтось — відчувати знесилення, сонливість, хронічну втому тощо.

3. Погіршення психоемоційної регуляції. Виникає безсоння, знижується якість сну. Людина не висипається. Неповноцінний сон підвищує нер­возність, збудливість, дратівливість, знижує уважність, пам’ять, самоконтроль.

Таку профілактику можна здійснювати як під час перебування в стресовій ситуації, так і одразу після виходу з неї.

Це низка психокорекційних методів, що допомагають гармонізувати психоемоційний стан людини, яка страждає не стільки від стресів, скільки від їх наслідків.

Методи контролю дихання

Коли людина хвилюється, її дихання стає частим і поверхневим. Якщо в стресових ситуаціях стежити за тим, щоб ваше дихання залишалось глибоким і повільним, можна не допустити надмірної емоційної реакції.

«Ритмічне дихання»

Помітивши, що ви починаєте нервуватись, починайте дихати на «раз — два — три»: вдих (1–2–3), видих (1–2–3). Потім спробуйте зробити видих ще тривалішім (1–5, 1–7).

Релаксаційні методи

На стресові ситуації людина реагує не тільки своїми емоціями, а й своїм тілом. Напружуються м’язи обличчя, шиї, плечей, рук, ніг. Іноді наші м’язи так звикають до напруження, що майже втрачають здатність розслаблюватися. Унаслідок цього виникають затиски, спазми, болі. До того ж таке неприродне перенапруження організму спричиняє хронічну втому.

«Розслаблення в ритмі дихання»

Природна зміна процесів напруження і розслаблення в організмі найкраще виявляється в ритмі дихання. Тому найпростіші прийоми тілесної релаксації проводяться в цьому ритмі.

Сядьте у зручну позу. На вдиху повільно максимально стисніть руки в кулаки. З видихом розслабте руки. Чергуйте стискання-розтискання кілька разів. Зверніть увагу, як ви відчуваєте різницю між розслабленими і напруженими м’язами.

Зосередьтеся на своїх тілесних відчуттях та зауважте, яка частина тіла у вас більш напружена. Вдихніть, на видиху намагайтеся максимально розслабити всі м’язи.

Методи саморегуляції емоційного стану через активність

Для того щоб зняти м’язові затиски, не всім слід застосовувати релаксаційні методи, декому краще вдається зняти напругу через рухову активність, адже саме вона є природним способом зняття стресу (пересування меблів, прання, прибирання і т. п.). Можна робити що завгодно, але за однієї умови: ця активність має приносити вам задоволення. Коли людина силоміць примушує себе бігати, бо це корисно для здоров’я, вона завдає своєму організму більше шкоди, ніж користі. Краще знайти такі види активності, якими б так хотілося займатися, щоб усі негаразди відступали на задній план.

Імаженативні методи

Коли до саморегуляції стану особистості долучається її уява, якість результату подвоюється. Адже свідомо створені образи впливають на організм майже так само, як і реальний досвід. Тобто свідомість знає, що ви відпочиваєте, наприклад, у горах, а організм — ні.

Методи розподілу уваги

Діяльність мозку влаштована так, що в ньому не може бути водночас кілька осередків активності. Тому якщо людина збуджена, сусідні ділянки мозку блокуються: погіршується увага, чіткість зорового сприйняття, ефективність інтелектуальної діяльності тощо. Отже профілактика стресу полягає у запобіганні надмірного збудження, а для цього необхідно лише підтримувати достатній рівень активності в зоні зорових чи тілесних відчуттів.

«Суперувага»

Якщо ви відчуваєте, що починаєте хвилюватися, знайдіть у полі зору якийсь предмет (папірець на підлозі, пляму на столі, олівець) і роздивляйтеся дуже уважно, так, щоб знайти якомога більше непомітних на перший погляд деталей. Якщо всі можливості побачити непомітне вичерпані, розширте поле зору — у зоні вашої уваги мають одночасно знаходитись 5–7 предметів.

«Ковток води»

Якщо у вас є змога випити води в напруженій ситуації, не пийте її похапцем. Уявіть, що дегустуєте її: відчуваєте її смак, температуру, консистенцію, зверніть увагу, як вона повільно тече по горлу, стравоходу, наповнює шлунок.