Мета: сприяти усвідомленню учасниками важливості проектування власної мети відповідно до групових цілей, усвідомленню престижності своєї професії і свого навчального закладу; актуалізувати навички моделювання життєвих перспектив, потреби в різнобічному розвитку ефективної взаємодії педагогічних працівників.

Завдання:

•    показати учасникам важливість планування для здійснення цілей;

•    актуалізувати особистісний потенціал учасників для самовдосконалення, саморозвитку;

•    посилити розуміння важливості груп у житті людини;

•    підвести до розуміння перспектив роботи команди вчителів для підвищення престижу школи.

Хід заняття

1. Вітання «Частини тіла» (5 хв)

Тренер дає учасникам 5 секунд на те, щоб об’єднатися в пари і потиснути руку своєму партнеру. Потім він говорить, якими частинами тіла їм потрібно буде дуже швидко «привітатися» один з одним:

•                Права рука до правої руки!

•                Ніс до носа!

•                Спина до спини!

Після команди «Новий друг!» учасники знаходять нового партнера, з яким «вітаються» частинами тіла:

•                Вухо до вуха!

•                Стегно до стегна!

•                П’ятка до п’ятки!

Учасники змінюють партнерів три-чотири рази.

Питання для обговорення

•                Чи сподобалася вам вправа?

•                Чи легко було діяти швидко? Розповісти про свої відчуття.

2. Постановка мети і завдань заняття (2 хв)

3. Аналіз результатів вправи «Мій контракт» (10 хв)

Тренер роздає учасникам їх контракти (з минулого заняття) і просить знайти своїх партнерів, незалежно від того, досягли вони своїх цілей чи ні. Просить розповісти про свої результати.

Питання для обговорення

•    Чи легко було вам досягти мети, коли ви розбили цей процес на символічні кроки?

•    Як допомагав партнер у досягненні мети? Яку ще допомогу ви могли використовувати?

•    З якими труднощами ви зіткнулись?

•    Чи часто людям не вдається досягти своїх цілей? Чому?

4. Вправа «Візитка для продюсера» (8 хв)

Тренер пропонує учасникам уявити, що знімається новий фільм. Цей фільм про школу, про її вчителів, які за одну ніч перенеслися без будь-якої підготовки на 10 років у майбутнє. Продюсери хотіли б знати, що являють собою учасники, яких вони могли б запросити на зйомки. Тому кожному учаснику пропонується презентувати себе в сьогоденні, а також представити, якими вони бачать себе в майбутньому. Для цього учасники повинні заповнити таку «візитку»:

Це я!

Це моє майбутнє

 

Дається інструкція перегнути аркуш паперу А4 навпіл і написати вгорі на першій половинці: «Це я!», на іншій — «Це моє майбутнє!». На першій половині напишіть ваші позитивні якості, навички, уміння, досягнення і т. д. А в іншій половині напишіть, які ви в майбутньому, що змінилося у вас. Сюди залучіть ваші мрії про особистісне зростання, професію, кар’єру, ваш особистий внесок в процвітання школи. Опишіть, як ви почуваєтеся в новому часі.

На наступному етапі кожен учасник презентує свою візитку. Після цього учасникам пропонується розмістити свої роботи на дошці.

Питання для обговорення

•    Чи подобається вам ваша картинка майбутнього?

•    Які думки виникали у вас, коли ви слухали презентацію інших?

•    Що ви довідалися нового про себе, виконуючи це завдання?

•    Що б вам хотілося додати зараз у свій стовпчик майбутнього?

•    Чи важко представити своє майбутнє? Чому?

•    Як ви вважаєте, «візитка», що ви заповнювали для продюсерів, стане в пригоді для вашої подальшої роботи в школі? Чому?

•    Чи схожі ваші теперішні і майбутні уявлення про себе? Чому?

5. Вправа «Чи збуваються мрії?» (10 хв)

Учасники стають у коло і демонструють, що вони робили протягом трьох останніх місяців за допомогою жестів. Потім пропонується намалювати на аркуші паперу ці дії. Тренер пропонує учасникам узяти ці малюнки і підійти до своїх «візиток», які вони готували у вправі «Візитка для продюсера», порівняти половинку візитки «Це моє майбутнє» і малюнок, що вони намалювали зараз.

Питання для обговорення

•    Які думки у вас виникли за порівнянням тієї й цієї інформації?

•    Як ви думаєте, чи те, що ви робили протягом трьох місяців, буде сприяти здійсненню вашої мрії?

•    Хто може зробити мрії реальністю?

•    Що для цього треба зробити?

•    Чи завжди мрії стають реальністю? Що потрібно зробити, щоб мрії здійснилися?

6. Вправа «Інтерв’ю» (15 хв)

Тренер пропонує учасникам скласти алгоритм досягнення мети і провести опитування на цю тему в групі. Для проведення інтерв’ю він пропонує учасникам оформити «лист опитування»:

Які кроки потрібно робити для здійснення поставленої мети?	Ім’я консультанта	Порада консультанта	Підпис консультанта

 

За командою тренера кожен учасник вибирає серед інших власного «консультанта», підходить до нього і пропонує відповісти на питання, яким він цікавиться. Учасник-консультант дає пораду, зміст якої коротко записується в графі «Порада консультанта». Після цього учасник, що дав пораду, ставить свій підпис у відповідній графі. Кожний повинен побувати в ролі інтерв’юера і реципієнта.

На наступному етапі «опитувальні листи» зачитуються, а найбільш удалі поради записуються і демонструються на екрані за допомогою мультимедійного апарата у вигляді такого переліку:

1.   Аналіз мети. У чому конкретно виявляється мета? Якщо вона сформульована в загальному вигляді (я хочу бути щасливою людиною тощо), запитайте себе: що значить для мене досягти цієї мети?

2.   Оцінка реальності. Де ви знаходитеся зараз стосовно своєї мети? Оцініть і запишіть, що ви вже знаєте, вмієте, можете.

3.   Оцінка можливостей. Список можливостей повинний бути якомога повним. Враховуйте як внутрішні умови, так і зовнішні (сприятливі обставини, допомога людей).

4.   Реальні дії. Що потрібно зробити, щоб досягти мети? Дії повинні бути доступними для перевірки і контролю (як можу перевірити це?). Якщо важко відповісти, проведіть самі мозковий штурм. Виконайте для початку найпростіші дії, які, напевно, приведуть до успіху. Це стане стимулом для подальшої роботи.

5.   Конкретизація дій. Точно визначте тривалість кожної дії за часом. Тим самим включається ще один вимір — швидкість руху до мети, що робить мету більш визначеною.

6.   Здійснення плану. Час виконувати намічене. Дуже важливо діяти так, начебто ви вже досягли своєї мети. Нехай будуть зриви: це не має значення. Процес пішов! Щоб не забувати, напишіть собі записки і розмістіть їх так, щоб вони часто потрапляли вам на очі. У записках на кожен день повинна бути написана та мета, до якої ви прагнете, і та проста дія, яку сьогодні потрібно виконати заради бажаної мети.

7.   Перевірка і контроль результатів. Найкраще намалювати таблицю (по горизонталі — дії, по вертикалі — короткочасні відрізки, за якими ви себе перевіряєте). Чим частіше це робити, тим краще. Важливо самому бачити, чи удається вчасно зробити що-небудь, чи, може, щось не виходить. Можна придумати собі винагороду за виконання окремих пунктів. Покарання при цьому неефективні. Не обов’язково робити таблицю. Головне, щоб було видно результат. Наочність дає можливість переосмислити обрану стратегію і спланувати подальші дії.

Питання для обговорення

   Для чого ми виконували цю вправу?

7. Розминка «Чарівний килим» (5 хв)

Учасники об’єднуються в чотири групи. Кожна підгрупа повинна поміститися на невеликому килимку розміром 50 × 50 см, не переступаючи за межі килимка, виконати написану на звороті інструкцію, щоб «килим полетів». Учасники намагаються перевертати частинами цей килимок, не порушуючи правил, і читають слово «посміхніться». Потім усі посміхаються один одному і займають місце в колі.

Питання для обговорення

•                Які прийоми були використані для виконання завдання?

•                Які проблеми виникли і чому?

•                Який настрій у групі після виконання вправи?

8. Інформаційне повідомлення «Три складові успіху» (5 хв)

Тренер розповідає учасникам притчу. «Під час однієї радіопередачі інтерв’ю брали у відомого спортсмена, чемпіона світу з великого тенісу.

— Чи завжди ви були чемпіоном? — запитав ведучий.

— Ні, звичайно, не завжди, — відповів той, — коли я був маленьким, мені дуже хотілося досягти чого-небудь значного. Але інші хлопчики були більш талановитими від природи, ніж я. Тому частіше я проводив час з дівчатками, що виявилися для мене кращим оточенням, ніж хлопці.

— А де зараз ці хлопці? — запитав інтерв’юер. — Що з ними сталося?

— Вони не здійснили того, що могли в силу своїх природних здібностей. При всіх їхніх талантах вони так і не змогли їх гідно застосувати.

— А що дозволяє людині реалізувати себе?

— Вам досить лише сильно захотіти цього.

— І в чому суть секрету?

— Потрібна дисципліна. Неважливо, наскільки ти талановитий від природи, потрібно встановлювати для себе певні правила і дотримуватися їх. Потрібно вибрати пріоритети і відмовитися від багатьох речей, які іноді можуть здаватися дуже привабливими.

— Це і є секрет успіху?

— Ні, секрет в іншому, — відповів чемпіон, — і він найбільш складний, ніж попередні. Його важче за все досягти. Ви повинні бути стриманими і відкритими для сприйняття, щоб почути те, що говорять вам судді і тренер, щоб прийняти слушну пораду, вчасно оцінити нові можливості і, головне, щоб усвідомити: ви не знаєте усього на світі. Ці три речі і є складовими мого успіху.

Питання для обговорення

•    Чому, на вашу думку, талановиті ровесники героя розповіді не змогли реалізувати себе належним чином?

•    Що допомогло чемпіонові досягти видатних успіхів у спорті?

•    Перелічіть кроки до успіху, що дозволили герою завоювати звання чемпіона (бажання, що стало метою життя; дисципліна, що дозволила не відволікатися на дріб’язки і витрачати даремно час; відкритість до усього нового).

9. Вправа «Нобелівська премія» (15 хв)

Тренер просить учасників уявити собі, що вони відомі вчені, великі педагоги, знамениті майстри своєї справи. Нобелівський комітет прийняв рішення про присудження їм престижної премії. Урочисте вручення премії передбачає відповідний виступ лауреатів на церемонії вручення. Учасники вибирають номінації премії і готують виступ. Можна використовувати схему виступу (на екрані):

•    охарактеризуйте зроблене вами відкриття або наукове досягнення в плані модернізації навчання в школі;

•    поясніть, чому ваш внесок в організацію перебудови процесу навчання отримав таку високу оцінку;

•    висловіть подяку тим, хто допоміг вам досягти таких результатів у праці;

•    розкажіть про свої плани на майбутнє.

Учасники презентують свої напрацювання. Кожен «лауреат» під час виступу нагороджується оплесками. Можна ставити питання доповідачу.

Питання для обговорення

   Навіщо ми проводили вправу «Нобелівська премія»?

10. Аукціон «Відносини учасників команди, що ведуть до досягнення мети» (15 хв)

Тренер повідомляє про відкриття аукціону якостей, переконань або дій учасників команди, відносини яких ведуть до досягнення загальної мети. Кожному учасникові дається аркуш паперу формату А4, що перетинається навпіл, щоб можна було його поставити, як табличку. Зачитуються лоти (і демонструються на екрані).

Якщо в когось відсутня названа якість, прагнення, модель поводження або ці прояви не дуже виражені, то він може «купити» їх. Для цього «покупець» пише фломастером на половинці аркуша назву свого «товару» і ставить табличку на підлогу під кутом до учасника, який сидить ліворуч. Наприкінці аукціону учасники по черзі читають «куплені» ними якості, переконання, дії, устремління, а сусід ліворуч, перш ніж озвучити свою покупку, повторює, що придбав його колега праворуч. І так по колу, поки всі не висловляться.

Лоти:

•    Я відкритий для того, щоб більше довідатися про те, як підвищити свій рівень зобов’язань.

•    У мене немає часу на поспіх.

•    Я вітаю успіх і невдачу, аби більше довідатися про те, як підвищити свої професійні навички.

•    Я досягаю результату, щоб відчути радість від процесу виконання завдання.

•    Я несу відповідальність за кожний результат у моєму житті.

•    Я вважаю за щастя працювати в школі.

•    Ти можеш розраховувати на мене.

•    Я — частина чогось більшого, ніж я сам.

•    Я поважаю і визнаю людей такими, які вони є.

•    Я поступово йду до успіху шляхом невтомного самовдосконалення.

•    Я зосереджую увагу там, де щось повинно бути, а не там, де воно знаходиться зараз.

•    Я працюю в команді однодумців і цим пишаюсь.

•    Я достатньо гнучкий, тому що можу не всі свої погляди на життя вважати безумовно вірними.

•    Я в змозі відмовитися від усього, крім найкращого, тому дуже швидко отримаю найкраще.

Вольфганг Ґете писав: «Щоб мати більше, ви повинні представляти собою більше». Щоб досягти великих результатів у зовнішньому світі, нам необхідно попрацювати над світом внутрішнім, удосконалити себе.

Тренер повідомляє, що тепер учасники є згуртованою командою, відносини в якій (при наявності в учасників цих якостей) ведуть до досягнення загальної мети — процвітання рідної школи.

11. Перерва (10 хв)

12. Інформаційне повідомлення «Категорії груп» (5 хв)

У вправі «Чарівний килим» ви об’єдналися в групи для проведення гри: вас було небагато; у вас була загальна мета — «полетіти» на килимі, і завдання — перевернути його, не ступивши на підлогу; для виконання цього завдання ви змушені були спілкуватися, спілкуватися в групі.

Психологи визначають п’ять категорій груп:

•                умовні — реальні;

•                формальні — неформальні;

•                слаборозвинені — високорозвинені;

•                дифузійні — колектив;

•                референтні — нереферентні.

Умовні групи — групи, члени яких об’єднані за якоюсь загальною ознакою. Наприклад: стать, вік, професійна приналежність, національність.

Реальні групи — групи, в яких люди знаходяться постійно в умовах щоденного життя і діяльності.

Формальні групи — групи, що мають офіційно обумовлену ззовні структуру.

Неформальні групи — групи, що утворюються на основі особистісних симпатій.

Слаборозвинені групи — перебувають на початковому етапі розвитку.

Високорозвинені групи — давно утворені, відрізняються єдністю цілей і спільних інтересів, високорозвиненою системою відносин, організацією, згуртованістю.

Дифузійні групи — випадкові групи, члени яких об’єднані тільки емоціями і переживаннями.

Колектив — вища форма об’єднання людей, що створює найбільш сприятливі умови для спільної діяльності.

Референтні групи — уявні або реальні групи, на норми, цінності і думки яких орієнтується людина у своєму поводженні.

Нереферентні групи — групи, до яких люди реально відносяться і працюють.

13. Вправа «Класифікація групи» (10 хв)

Учасники об’єднуються в п’ять груп і визначають, якою групою є група вчителів школи і якою групою є ця тренінгова підгрупа. (Група вчителів школи є реальною, формальною (з неформальними підгрупами), високорозвиненою нереферентною групою, колективом.)

Після завершення обговорення групи по черзі презентують і обґрунтовують своє рішення в одній категорії. Інші групи мають можливість у разі потреби висловити свою позицію.

Питання для обговорення

   Для чого ми проводили цю вправу?

14. Вправа «Модель майбутнього школи» (40 хв)

Учасники об’єднуються в чотири групи (прийом «Пори року»). У їхньому розпорядженні аркуші ватману формату А1, журнали, кольоровий папір, фломастери, нитки, клей, ножиці. Задача для кожної групи — створити із запропонованого матеріалу модель майбутнього школи. Під час виконання завдання необхідно використовувати знання, отримані на тренінгу. Після завершення роботи спікери груп презентують свої моделі-образи, які вивішуються на стіні.

Питання для обговорення

•                Як працювала група?

•                Чи думки всіх учасників враховувалися?

•                Чи виникали труднощі у процесі створення моделі?

•                Які відчуття виникали у вас під час виконання роботи?

15. Вправа «Гусак» (5 хв)

Учасники пишуть на аркушах слово «гусак», розташовуючи букви вертикально. Навпроти кожної букви вони записують слова:

Г — гарно роблю…

У — умію…

С — сподіваюсь…

А — активно вивчаю…

К — креативно сприймаю…

Задача учасників — добре продумати (згадати весь свій колишній досвід, а також досвід, одержаний на тренінгу) і продовжити речення.

Коментар тренера. Подивіться на себе з боку. Де білі плями? Що треба виправляти?

16. Вправа-медитація «Моє майбутнє» (5 хв)

Звучить релаксаційна музика. Тренер промовляє текст: «Зараз я запрошую кожного з вас в одну уявну подорож. Сядьте зручніше. Зробіть глибокий вдих... і видих... Відчуйте, як з кожним вдихом і з кожним видихом хвиля спокою огортає ваше тіло...

Уявіть собі, що ви знаходитесь у порожньому приміщенні з білими стінами. Прямо перед вами двері, на них написано: «Майбутнє». Огляньте ці двері краще, відкрийте їх. Відчуйте потік повітря, що йде з відкритих дверей. Який він: теплий або холодний? Як він пахне? Там темно або світло? Якщо там темно, знайдіть маленький ліхтарик, який вам може знадобитися. Тепер сміливо увійдіть в кімнату і подивіться, які важливі події можуть відбутися у вашому житті. Запам’ятаєте їх усі, щоб потім про них розповісти. Подякуйте своєму майбутньому за те, що воно відкрило вам свої таємниці, і повертайтеся сюди».

Питання для обговорення

•                Які радісні події ви побачили у своєму майбутньому?

•                Чи були сумні події?

•                Чи можемо ми вплинути на наше майбутнє? Як?

17. Розминка «Австралійський дощ» (5 хв)

18. Підбиття підсумків «Ліцензія на щастя» (10 хв)

Тренер розповідає притчу «Усе у твоїх руках»: «Колись давно у давньому Китаї жив дуже розумний, але дуже пихатий мандарин (знатний вельможа). Весь день його складався з примірок багатого вбрання та розмов з підданими про свій розум… Так минали дні за днями, роки за роками… Аж ось пройшов по всій країні поголос, що неподалік від кордону з’явився мудрець, розумніший за всіх на світі. Дійшов той поголос і до нашого мандарина. Дуже розлютився він: хто може називати якогось там ченця найрозумнішою людиною у світі?! Але виду він не подав, а запросив мудреця до себе у палац. Сам же задумав обдурити ченця: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках — живе чи мертве. І якщо чернець скаже, що живе — я роздушу метелика, а якщо мертве — я випущу його…» І ось настав день зустрічі. У пишній залі зібралося багато людей, всім хотілося послухати словесний поєдинок найрозумніших людей у світі. Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав на прихід ченця. Аж ось двері відчинилися і до зали ввійшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до мандарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке його запитання. І тоді, зло всміхаючись, мандарин сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках — живе чи мертве?». Мудрець трохи подумав, усміхнувся і відповів: «Усе в твоїх руках!». Збентежений мандарин випустив метелика з рук, і той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями. Отже, лише від вас залежить, чи буде ваша взаємодія з іншими живою, яскравою, плідною, чи навпаки».

Потім тренер звертається до учасників із пропозицією написати на виданих їм аркушах паперу те, що вони мають право робити, щоб почувати себе щасливими, що при цьому можуть відчувати, про що думати, як поводитися. Спочатку тренер пропонує написати ім’я учасника, поставити дату, а потім виконувати роботу.

Після завершення роботи психолог просить учасників перевернути аркуші, на яких вони писали. Там уже був зроблений напис: «Ліцензія на щастя».

Таким чином, кожен учасник одержує власну ліцензію на щастя.